Новини


"Покладатися на закони і до того ж розуміти їх положення - тільки так можна домогтися згоди." - Сюнь-цзи


Податок на транспортні засоби

28 вересня 2016р.

Однією з основних проблем вітчизняного податкового поля фахівці в один голос називають його нестабільність. Більш-менш точно спрогнозувати, які податки та в яких розмірах доведеться сплачувати хоча б у наступному році (не говорячи вже про більш віддалену перспективу), в Україні просто неможливо, що аж ніяк не сприяє життєздатності довгострокових бізнес-проектів.

Податок на транспортні засоби є новелою для податкової системи України, однак за кордоном він існує вже доволі довгий час: його застосовують такі країни, як Сполучені Штати Америки, Данія, Франція, Німеччина, Австралія, Японія, Ізраїль тощо. У деяких країнах (Франція, Німеччина, Ізраїль) транспортний податок має "екологічний" характер і охоплює автомобілі залежно від об'єму викидів у атмосферу шкідливих речовин, в інших країнах величина податку залежить від вартості автомобіля (Австралія) або від маси автомобіля й об'єму двигуна (Японія). Різні й механізми стягнення податку: так, наприклад, у Сполучених Штатах транспортний податок включено до вартості палива.

Уряд у всіх складах декларує своє бажання побороти таку негативну ситуацію й реально втілити принцип стабільності оподаткування (який навіть спромоглися закріпити в пп. 4.1.9 Податкового кодексу України (далі – ПК України)). Ось тільки щороку щось, а саме необхідність терміново забезпечити наповнюваність бюджету наступного року, заважає реалізувати цей принцип на практиці. А якщо до цього додається ще й соціальний популізм, то виходять взагалі непередбачувані зміни, які повністю ігнорують загальні принципи оподаткування.

Одним з таких "приємних сюрпризів" став передбачений Законом № 71-VIII від 28.12.2014 податок на майно, який широко піарили як "податок на розкіш". Запровадити його передбачалося вже з 1 січня 2015 року. Загалом, він (як і сам Закон № 71-VIII у цілому) – прекрасний зразок свідомого ігнорування згаданого вище принципу стабільності оподаткування.

Оскільки цей податок належить до місцевих (ст. 10 ПК України), рішення про його встановлення приймають сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад. Так, наприклад, транспортний податок було встановлено рішенням Київської міської ради "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629" від 28.01.2015 р. № 58/923.

Проте, отримавши податкові повідомлення-рішення (далі – ППР) і сплативши податок, платники масово почали оскаржувати дії податківців, вважаючи їх незаконними. Оскільки звернення до податкової інспекції про повернення помилково сплаченого податку завершувалися відмовами в задоволенні заяв, платники податку звертались за захистом своїх прав до суду.

Головним аргументом платників податку щодо незаконності ППР є те, що вони суперечать принципу стабільності податкового законодавства, передбаченому пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України: зміни до будь-яких елементів податків і зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, у якому діятимуть нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Так, згідно з цією точкою зору, щоб застосовувати транспортний податок з 2015 року, його потрібно було запровадити до 01.07.2014. Але оскільки податок було запроваджено 28.12.2014, то відповідно до згаданого вище принципу стабільності податкового законодавства він може бути застосований лише з 2016 року.

Адміністративні суди, зокрема апеляційні адміністративні суди, загалом підтримують правову позицію платників податку. Наприклад, Київський апеляційний адміністративний суд у постанові від 18.02.2016 р. так обґрунтував прийняте на користь платника рішення: "Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" ухвалений 28.12.2014, тобто після 15.07.2014, а транспортний податок встановлено в місті Києві 28.01.2015 Положенням про транспортний податок, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.01.2015 № 58/923 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629", у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених Законом змін з метою оподаткування транспортним податком може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року".

Нещодавно, 30 серпня 2016 року, Вищий адміністративний суд України визнав протиправним та скасував податкове повідомлення 2015 року про сплату транспортного податку з автомобіля марки Range Rover 2013 року випуску. Головні висновки даної постанови – транспортний податок відповідно ПК України є місцевим податком, контролюючі органи не можуть застосовувати ст. 267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком в 2015 році. Вищий адміністративний суд України визнав законодавчу базу про встановлення розміру і порядку адміністрування та сплати транспортного податку суперечною, непослідовною, з не узгодженими нормами, що впливають на неоднозначність (множинність) трактування прав та обов’язків платників податків у спірному випадку.

Загалом, аналіз судових рішень вказує на позитивну тенденцію оскарження платниками податку ППР зі сплати транспортного податку за 2015 рік: адміністративні суди першої інстанції стали частіше ухвалювати рішення на користь платників податку, а апеляційні адміністративні суди залишають такі рішення без змін. Проте, оскарживши ППР за 2015 рік, платники податку не позбавлять себе від судових клопотів – оскаржувати доведеться й ППР за 2016 рік.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 р. № 909-VIII було внесено зміни до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України. Так, змін зазнав критерій віднесення легкового автомобіля до об'єкта оподаткування транспортним податком: замість об'єму двигуна автомобіля запроваджено таку характеристику, як середньоринкова вартість. Таким чином, середньоринкова вартість автомобіля повинна становити не менше 750 мінімальних заробітних плат, тобто не менше 1 087 500 грн. Відповідно до ст. 267 ПК України середньоринкова вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за Методикою, затвердженою постановою КМУ від 18.02.2016 р. № 66. На щастя, платникам не доведеться самостійно вираховувати середньоринкову вартість автомобіля – на веб-сторінці Міністерства економічного розвитку і торгівлі України розміщено універсальний додаток для розрахунку такої вартості.

Чому ж платникам податку доведеться судитися з податківцями й у 2016 році? Річ у тому, що ППР зі сплати транспортного податку за 2016 рік, як і ППР за 2015 рік, викликають сумніви щодо законності: оскільки зміни до ст. 267 ПК України прийнято в грудні 2015 року, відповідно до принципу стабільності податкового законодавства застосовувати їх можна лише з 01.01.2017. Окрім цього, постають питання щодо правильності обрахування контролюючими органами згаданої вище середньоринкової вартості конкретного автомобіля.

Отже, транспортний податок, який був покликаний сприяти ефективному надходженню коштів до місцевих бюджетів і входив до пакета реформ податкової системи України, виявився не таким ефективним і прогресивним, яким його уявляли розробники. А враховуючи кількість платників, що оспорюють цей податок, і витрачені на його адміністрування кошти, податок взагалі виходить збитковим, порушуючи цим самим принцип економічності оподаткування.